Ілля Ілліч Мечников

Наука може і повинна в майбутньому дарувати людям щасливе існування

Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Мечниковські дні в травні 2020 року
Мечниковські дні в травні 2020 року

Поділитися новиною:

Мечниковські дні в травні 2020 року

Анотація до виставки картин «Образ Іллі Мечникова в творчості Народного художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Віктора Ковтуна»

До вашої уваги пропонується персональна виставка картин Народного художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка - Віктора Івановича Ковтуна, яка стала справжнім подарунком для шанувальників нашого великого земляка, лауреата Нобелівської премії Іллі Ілліча Мечникова.

 

 

«Генії народжуються в провінції, а помирають в Парижі». Історія життя нашого героя повністю відповідає цьому французькому прислів’ю.

Світогляд майбутнього вченого, його прагнення до наукових знань сформувалися в дитячі та юнацькі роки, які він провів на Слобожанщині.

Ілля Ілліч Мечников народився 15 (3) травня 1845 року у маєтку села  Іванівка, на Слобожанщині (нині Дворічанський район Харківської області України).

В 1852 році Ілля вступив до Харківської гімназії №2, яку закінчив з золотою медаллю.

Після цього за два роки пройшов чотирирічний університетський курс природничого відділення фізико-математичного факультету.

В цей час розпочалась його активна науково-дослідницька діяльність під девізом : «Немає в світі незрозумілого, багато не пізнаного. Наука може і повинна в майбутньому дарувати людям щасливе існування».

 

У 1870-1882 роках І.Мечников був професором кафедри зоології і порівняльної анатомії Новоросійського університету. Незважаючи на талановите викладання матеріалу, прекрасне проведення занять зі студентами й публікацію низки досить значних досліджень, Мечников змушений був залишити університет через постійні сутички з реакційними представниками вищої освіти в Одесі.

Він очолив першу російську пастерівську бактеріологічну станцію. Але реакційна верхівка і чорносотенна преса всіляко гальмували роботу Мечникова.

 

Саме це змусило його відмовитися від керівництва станцією і прийняти запрошення Луї Пастера очолити лабораторію у створюваному ним у Парижі інституті.

Уся подальша діяльність І.Мечникова пов'язана з Пастерівським інститутом, де він створив школу російських і іноземних мікробіологів. Водночас Ілля Ілліч ніколи не поривав з батьківщиною. У його паризькій лабораторії постійно чи тимчасово (як стажисти) працювали численні земляки, які стали його учнями і послідовниками.

У 1882 році Ілля Ілліч якийсь час працював у Мессіні, в Італії. Відкриття, яке різко змінило хід його життя, було пов'язане зі спостереженнями за личинками морської зірки. Вивчаючи ці прозорі організми, Мечников помітив, як рухливі клітини оточують і поглинають чужорідні елементи подібно до того, як це відбувається при запальній реакції в людей (їх він назвав фагоцитами від грецького «фагос» − пожирач).

На конгресах у Будапешті (1894) і Парижі (1900) фагоцитарна теорія була визнана остаточно.

 

В 1908 році І.І. Мечникову разом з Паулем Ерліхом була присуджена Нобелівська премія з фізіології та медицини, за роботи з імунітету, які поклали початок сучасним дослідженням з імунології та вплинули на подальший її розвиток. Ці премії особливо престижні в науковому світі.

 

В 1909 році під час чергового приїзду Іллі Ілліча до Росії, відбулася його зустріч з Львом Миколайовичем Толстим в Ясній Поляні. Слід відзначити. що їхній особистій зустрічі передувала бурхлива полеміка, говорили про літературу, мистецтво, науку, проблеми моралі, становище народу.

               

Особливе місце в житті Мечникова займала ця жінка. «Моя смілянська дівчинка, моє коханнячко…», - так називав свою дружину Ольгу Миколаївну Мечникову (Білокопитову) Ілля Ілліч. Вона стала на довгі роки не тільки люблячою дружиною, а й вірним соратником, помічником, а в майбутньому – і біографом. Ольга не лише брала активну участь у дослідницькій роботі свого чоловіка, основною її спеціальністю стали живопис та скульптура. Ії майстерня в Севрі (біля Парижу) користувалася великою популярністю у живописців та скульпторів.

Перед вами копія роботи італійського художника Арціоні 1907 року, виконана Віктором Івановичем Ковтуном. Оригінал її зберігається в Черкаському художньому музеї.

 

Ще на початку ХХ століття Мечников опублікував «Етюди про природу людини» (1903) і «Етюди оптимізму» (1907). Вони ввійшли до класичних робіт про біологічні механізми старіння. Сутність вивчення проблеми вчений сформулював чітко і лаконічно: «Старість – це хвороба, яку слід лікувати».

         Це визначення стало віхою, яка відкрила новий розділ в біології та медицині – геронтологію. Іллю Мечникова по праву вважають основоположником науки геронтології.

На основі його вчення сучасна медицина досягла великих успіхів у вивченні цілого ряду захворювань, а також у розробці заходів у боротьбі з ними.

Спадщина Мечникова для сучасності дуже вагома, відкриття, що стали двигуном прогресу в медицині в різних країнах, вона продовжує життя людству.

Мечников був великим і сміливим новатором у науці, виходячи з досвіду, практики, прокладав нові шляхи. Його недарма називають Громадянином світу. Багато в чому випередивши своїх сучасників, він створив теорії та напрямки, перспективність і глибина яких повністю проявляється в наші дні.

Сучасне покоління черпає в науковій спадщині І.І Мечникова багато ідей для нових досліджень. Серед них і співробітники Харківського Інституту мікробіології та імунології НАМН України.

За сприяння вчених світу, послідовників І.І.Мечникова, істориків-краєзнавців, митців України створений Міжнародний Фонд пам’яті І.І.Мечникова. Його мета: збереження та відродження спадщини сім’ї Мечникових, як національної історико-культурної спадщини Слобожанщини.

 

Web-адреса: mechnikov.dvorichna-vo.gov.ua/news/id/12556 | Переглядів: 148Дата публікації: 15:26 07.05.2020